Ліцей № 26 "Шевченківський"
Полтавської міської ради
Ми пам'ятаємо
Перепелиця Євгеній Ігорович
06.01.1998р.- 24.05.2022р.
З 2004 року по 2015 рік навчався в нашій школі Євгеній Перепелиця.
Завжди усміхнений , позитивно налаштований, толерантний, гарний товариш і справжній друг.
Улюбленою справою в школі була допомога в організації позакласних заходів: хлопець міг годинами переписувати трек для Останнього дзвоника чи свята «Прощання з Букварем». Після закінчення нашого навчального закладу здійснив свою мрію: у 2015 році вступив до ПНПУ ім. В. Г. Короленка на факультет журналістики.
У 2018 році працював на телекомпанії РТV оператором, монтажером і водієм. Євген був членом кількох автоклубів Полтави. Озвучував чемпіонат України з дрифту. Переїхав до Києва і працював у компанії BroDrift.
Війна відкрила в характері хлопця нові грані: хоробрість, відповідальність, стійкість, глибокий патріотизм. У квітні 2022 року Євген записався до лав Збройних Сил України. Проходив військову підготовку в Десні в навчальному центрі ім. князя Ярослава Мудрого.
17 травня 2022 року під час ракетного обстрілу російськими окупантами військової частини загинуло 87 людей, серед них — колишній випускник нашої школи, військовий зв’язківець-артилерист Перепелиця Євгеній Ігорович.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Жиденко Валерій Миколайович
05.09.1995р .- 07.02.2023р.
Валерій - випускник нашої школи 2010 року. Змалечку хлопець захоплювався технікою і спортом, що в майбутньому і визначило його професію. Після закінчення 9 класів нашого навчального закладу він вступив до Полтавського коледжу. Ми пам’ятаємо його завжди відповідальним, доброзичливим, старанним, людиною , яка підтримає і допоможе в біді, вірним товаришем. З початком повномасштабної війни Валерій пішов боронити країну від ворогів. Він був у складі 36 бригади морської піхоти. Під час виконання бойових завдань військовий неодноразово проявляв мужність , сміливість, професіоналізм, а його героїчні, відважні вчинки слугували прикладом для побратимів.
7 лютого Валерій Жиденко загинув за незалежність України у боях з російськими окупантами поблизу Опитного Донецької області.
Вічна пам’ять Герою!
Дорошенко Ігор Анатолійович
07.06.1986р.- 02.04.2023р.
Ігор запам’ятався своєю щирістю, доброзичливістю, людиною, яка активно брала участь у діяльності школи. Він умів дружити і допомагати іншим, ніколи не скаржився на труднощі. Як справжній громадянин та патріот своєї держави разом з іншими військовими став на захист рідної землі від ворога у 2014 році.
З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну воював проти російської агресії у складі 95-ої окремої десантно- штурмової бригади Збройних Сил України, виконував бойові завдання у найгарячіших точках на Сході держави. Позивний Ігоря - "Полтава". У ньому - уся любов до нашого міста, до нашої міста. Він завжди був прикладом для своїх побратимів. Пам'ять про Ігоря Дорошенка назавжди залишиться в наших серцях.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Атаманюк Микола Андрійович
19.03.1971р. - 12. 04. 2024р.
Кожна епоха, кожне покоління має своїх героїв. Це ті, хто віддає своє життя заради ідеалів свободи, миру та безпеки інших. Вони – справжні приклади мужності, відданості та самопожертви. Але навіть після їхньої втрати, їхній спадок та вічна пам’ять живуть у наших серцях.
З 1978 року по 1986 рік навчався у нашій школі Микола Атаманюк. Ми пам’ятаємо його доброзичливим , відповідальним юнаком, який завжди був готовий підтримати своїх однокласників і надати допомогу. Після закінчення 8 класів він продовжив навчання у професійно-технічному училищі № 21 м. Полтави. Микола завжди мав активну громадянську позицію, був патріотом, гідним сином України. У 2015-2016 роках брав участь у проведенні АТО на сході України, воював в артилерійських військах. У серпні 2022 року вдруге став на захист Батьківщини. Спочатку служив у саперних військах, потім – на посаді бойового медика.
Він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України. 12 квітня 2024 року в районі села Іванівка Куп'янського району Харківської області внаслідок мінометного обстрілу загинув молодший сержант Атаманюк Микола Андрійович. Навіки-вічні його ім’я буде вписане в історію нашої школи та України, як воїна – Героя. Добра, світла пам‘ять про загиблого випускника нашої школи назавжди залишиться в наших серцях.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Гонтовий Федір Вікторович
12.10.1972р.- 10.03.2023р.
З 1980 по 1988 рік навчався в нашій школі Федір Гонтовий. Він запам’ятався добрим, чуйним та відповідальним хлопцем. Патріотичність, вірність та любов до Батьківщині сформувались у ньому під час навчання у школі. Після закінчення навчального закладу майбутній захисник вступив до Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму.
У мирний час працював у нафто - газовій промисловості. Скромність та сором’язливість -ці риси характеру були притаманні саме йому. Але, коли постало питання захищати нашу країну, Федір Гонтовий серед перших став на захист її державного суверенітету та територіальної цілісності.
25 квітня 2022 року Федір добровільно долучився до військової частини А 4010 у складі 5 штурмової бригади. Надійний, щирий, завжди йшов попереду під час бойових дій, надихаючи своїм прикладом побратимів. 10 березня 2023 року Федір Гонтовий загинув в поблизу села Іванівське Бахмуцького району Донецької області. Пам'ять про мужнього захисника завжди житиме в серцях українців!
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Легар Максим Ростиславович
31.12.1998р.- 12.07.2024р.
Максим народився та проживав у місті Полтава. Навчався у Полтавській загальноосвітній школі I-III ступенів №26. Після закінчення школи здобув освіту у Полтавському національному технічному коледжі імені Юрія Кондратюка, а згодом навчався у Полтавському національному університеті імені Юрія Кондратюка.
Проходив військову службу на посаді оператора самохідної артилерійської батареї. Зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим та авторитетним військовослужбовцем, який з повагою ставився до командирів і побратимів. Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконувавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Загинув 12 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Голубицький Тарас Володимирович
23.06.1979р.- 06.02.2024р.
З 1986 р. по 1994 рік у нашій школі навчався Тарас Голубицький. Тарас запам’ятався звичайним скромним хлопчиною. Життєрадісний, наполегливий, сильний, готовий взятися за найважчу роботу та сумлінно виконати її. Він завжди поводився порядно, відверто казав правду у вічі, підтримував добрим словом та захищав однокласників. А ще у нього було загострене почуття справедливості. З 1994 р. по 1998 рік Тарас продовжив навчання у Полтавському політехнічному коледжі. Після строкової служби в армії залишився військовим за контрактом у частині. Під час виконання бойових завдань Тарас Голубицький неодноразово проявляв сміливість, професіоналізм, витримку, серед побратимів користувався неабияким авторитетом. За мужність і відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.
6 лютого Тарас Голубицький загинув за українську незалежність у боях з російськими окупантами поблизу м. Авдіївки Донецької області.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Карюк Олексій Володимирович
01.02.1984р.- 16.01.2025р.
Олексій запам’ятався своєю щирістю, доброзичливістю, наполегливістю та відповідальністю. Він умів товаришувати, допомагати іншим, ніколи не скаржився на труднощі. Після закінчення школи продовжив навчання в Полтавському Національному педагогічному Університеті імені В. Г. Короленка на факультет філології. У 2024 році Олексій Володимирович вступив до лав ЗСУ. Служив у другому механізованому відділенні 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4784 на посаді механіка-водія. Мав позивний «Аlex». Олексій був прикладом та справжньою опорою для своїх побратимів.
Війна, як і наш ворог, безжальна та жорстока… Смерть сліпа, тому забирає найкращих синів в молодому віці. Така ж доля спіткала і захисника Олексія Карюка, який загинув під час виконання військового обов’язку неподалік від населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України. За мужність і відвагу Олексій Володимирович Карюк нагороджений нагрудним знаком «Захисник України-Герой міста Полтава».
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
Дзизенко Сергій Анатолійович
08.05.1973р.- 21.01.2026р.
Сергій Анатолійович Дзизенко народився 8 травня 1973 року та проживав у місті Полтава. Навчався у Ліцеї №26 «Шевченківський», який закінчив у 1990 році. Після завершення навчання вступив до Полтавського технічного університету, який успішно закінчив у 1995 році.
Під час проходження військової служби обіймав посаду стрільця – помічника гранатометника стрілецького відділення.
21 січня 2026 року Сергій Анатолійович загинув під час виконання обов’язків військової служби в Донецькій області. Дзизенко Сергій Анатолійович до останнього залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України.
Світла пам’ять і щира вдячність Герою за його мужність, відданість та жертовність.
Герої не вмирають! Герої живуть вічно!
